Голодомор 1932-33 рр., а саме період з квітня 1932 по
листопад 1933 рр. За ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні
загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні
тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч –
щодня...
Найбільш
постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні
Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них
припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень
у 8-9 і більше разів.
У Вінницькій,
Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищій у 5-6 разів. У Донбасі
- у 3-4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ та Схід
сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах
Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.
Найвразливішою
соціальною групою сільського населення, яка масово помирала від голоду,
були діти. Вони помирали, тому що належали до категорії «непрацездатних».
Першими відчули кістляву ходу Голодомору діти інтернатних установ
180-ти районів УСРР, які зняли з централізованого продовольчого
постачання. Смертність дітей в українському селі стала причиною неповноцінного
навчального року.
Голодомор став
наслідком терористичної діяльності комуністичного режиму, який штучно створив
умови існування, несумісні з життям, тому радянська соціально-економічна
політика тих років мала виразні ознаки геноциду. Примусові хлібозаготівлі,
«червоні валки», «червоні толоки», «чорні дошки», натуральні штрафи,
«хлібозаготівельні глибинні пункти», «конвеєрний метод», позбавлення житла,
присадибної землі, унеможливлення пересування та інші форми терору
(розкуркулення, депортації, ув’язнення, розстріли) розкривають далеко неповний
перелік репресивних дій зі свідомою мотивацією масового вбивства великих груп
людей.
4 листопада
2005 року Президент України В.А.Ющенко підписав указ „Про вшанування жертв та
постраждалих від голодоморів в Україні”, в якому „здійснення конкретних, дієвих
заходів для вшанування пам'яті жертв та підтримки осіб, які постраждали від
голодоморів в Україні, виховання поваги до історичного минулого, до людей, які
пережили трагічні сторінки в історії українського народу” визначаються як
пріоритетні завдання центральних та місцевих органів виконавчої влади.
22 листопада, в
приміщенні Краснянської ЗОШ була проведена виховна година «ПАМ’ЯТЬ ПРО ГОЛОДНІ
РОКИ». Василина Михайлівна Сойма вчитель історії з учнями школи підготували неймовірну годину пам’яті
про страшні, голодні роки. Діти розповідали вірші що пронизували душу і сльози
наверталися на очі. Ведучі коротко розповіли історію цих жахливих сімнадцяти
місяців. Всі присутні, затамувавши подих вслухалися у кожне слово. А
неймовірний кліп Оксани Білозір який був продемонстрований, додав ще більше
жалю, смутку і печалі. Хвилиною мовчання завершився виховний вечір у школі.
Учасники заходу взяли свічки та пішли до обеліску слави де запалили свічки
пам’яті.
Також у сільській бібліотеці оформлена виставка до
Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій «Не погасити в пам’яті
вогонь»
Всі заходи в
селі спрямовані виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам’ять про
мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави,
ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу, вчити дітей бережно
ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки.
Олеся Грицан,
провідний
бібліотекар.
