До Міжнародного дня захисту дітей в Тячівській районній бібліотеці для дітей оформлено книжковий калейдоскоп "Дітям світу - сонце й мир"

Запрошуємо до участі в конкурсі #Вірш_у_кадрі "Кохання"

З 27 травня по 22 червня 2020 року у соціальних мережах пройде конкурс #Вірш_у_кадрі, головною метою якого є популяризація найкращих надбань української класичної та сучасної поезії, збільшення україномовного контенту у популярних соціальних мережах.

«Форум видавців» проводить конкурс спільно з книжковими блогерами: Іриною Юрченко, Тетяною Морарь та Лілією Гордієнко.

Авторка ілюстрації Костик Галина

Тема конкурсу: «Кохання». Учасники можуть обрати вірш або уривок з вірша будь-якого автора українською мовою, який відповідає темі конкурсу. Учасниками можуть стати особи, віком від 18 до 102 років. 

Період проведення конкурсу: 27 травня – 22 червня 2020 року.

Переможців оголосимо 22 червня 2020 року на офіційному сайті «Форуму видавців» (bookforum.ua) та на сторінках громадської організації у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм».

Переможець або переможниця конкурсу отримає брендовану футболку і торбу книжок від «Форуму видавців».

Вибір переможця-читця відбудеться за рішенням експертного журі, яке буде враховувати відповідність темі, креативний підхід,  формат подачі та загальне враження від відеоролика.

Зареєструватись на участь у конкурсі можна з 27 травня по 12 червня 2020 року за посиланням: cutt.ly/UyPK5kV

Положення про проведення конкурсу

1. Читець має вивчити напам’ять обраний вірш/уривок з вірша. Читання з будь-якого носія для участі у конкурсі не приймається.
2. Записати відеоролик з декламуванням вірша/уривка. Тривалість відеоролика не має перевищувати 3 хвилини. Креативний підхід заохочується.
3. Відеоролик викладається в обліковому записі в одній із соціальних мереж: Фейсбук, Інстаграм, Тік Ток або Ютуб, з вказанням хештегів Конкурсу – #Вірш_у_кадрі, #Knygomania, #Книгоманія, #ФорумВидавців

До конкурсу приймається не більше 5 відеороликів від одного Читця.

За детальною інформацією щодо конкурсу ви можете звертатись на пошту: smm_manager@bookforum.com.ua

Цікаві звички про письменників

• Іван Нечуй-Левицький.

Відомо, що письменник прокидався та лягав спати у визначену годину. Трапезував тільки вдома і також у визначений час і ніколи ніде не пив навіть чаю, бо то було не в призначену годину, і могло вибити його із колії.
Ще відомий літератор ну дуже боявся застудитися, і, збираючись у поїздку, брав з собою пальто та шапку. Ще автор був вельми категоричним щодо правопису: «Писати треба так, як люди говорять!». Дратувала його буква «і» та апостроф (писав сімя, а не – сім’я). Але найдужче письменник ненавидів букву «й», а саме в закінченні прикметників у місцевому відмінку і був за те, щоб писати – «на зелені траві», «у сиві шапці» і запевняв, що так говорить більша частина України.

• Іван Франко.

Саме Іван Якович Франко був першим, хто почав носити вишиванку під піджаком – зараз такий стиль у тренді. Тоді ж, за Австро-Угорщини та Польщі, це виглядало дещо дивакувато. Саме через відкрите дивацтво і прямолінійність письменника недолюблювали в колах галицького бомонду.
Ще один цікавий факт з життя письменника – те як він писав вірші. Справа в тому, що Іван Якович майже ніколи не записував віршовану форму відразу, як тільки виникала ідея. Спочатку він довго ходив по хаті, вистукуючи, підбирав ритм до майбутнього вірша, мугикав мелодію. Далі під вже сформовану мелодику він підставляв слова, наспівуючи їх. І тільки тоді, коли і мелодія, і текст ставали одним цілим, поет записував своє творіння.

• Ольга Кобилянська.

 Книга була для Ольги Кобилянської найголовнішим скарбом з того моменту, як вона навчилася читати. Вона настільки любила книги та читання, що у 18 років вийшла заміж не за конкретного чоловіка, а за його бібліотеку. Як виявилось, наречений був відомим інтелектуалом і звали його Пан Вробль – декан філософського факультету, який підписував всі табелі Іванові Франку. Ольга Кобилянська називала його «стара мумія». Її не цікавила його особистість, важливо було те, що вона зможе читати книги. Бо ж єдиний шлях для того, щоб щось дізнатися – це книга.

• Тодось Осьмачка.

А ось прозаїк Тодось Осьмачка в житті поводився надзвичайно дивно. Не можна виключати, що він справді був божевільним, проте безперечно письменник грав на публіку – ночував де доведеться та лякав людей на вулицях антирадянськими лозунгами. Одного разу Осьмачка привселюдно спитав знайомого біля газетного кіоска, навіщо він читає «їхні газети» і «невже ти їм прислужуєш». Автор неодноразово демонстративно намагався перетнути кордон, а потім ще й написав заяву з проханням випустити його в Галичину чи Канаду.

• Фрідріх Шиллер.

Він не міг працювати, якщо шухляда його письмового столу не була набита гнилими яблуками. На це, до речі, нерідко нарікав Гете, коли заходив у гості до друга.
Щоб розплатитися з боргами, він став посилено працювати, проводячи за письмовим столом по 14 годин на добу. Такий спосіб життя надірвав його здоров’я. Він сильно захворів, та так, що з лекцій його забирали буквально на носилках. Запалення легенів протікало у важкій формі і залишилося хронічним захворюванням на все життя. Воно не дозволяло йому виступати з кафедри, і в університеті Шиллер залишився номінальним професором.
У 1791-му навіть прокотилась чутка, що Шиллер помер. Особливо ця звістка вразила датських шанувальників творчості драматурга. Три дні в Данії тривали траурні церемонії в пам’ять про Шиллера. А тим часом сам Фрідріх разом з дружиною приїхав на лікування в Карлсбад, де він і дізнався про власну «смерть».

• Жорж Санд (справжнє ім’я Аврора Дюпен Люсіль).

Переїхавши в Париж після розлучення з чоловіком, молода письменниця спочатку була дещо обмежена у гардеробі. Можливо, саме цим спочатку пояснювалася її манера носити чоловічий одяг. Він був теплішим, зручнішим і підходив до різних випадків життя. Однак пізніше, вже будучи знаменитою і багатою, Аврора так і не відмовилася від подібних нарядів.
До того ж незабаром вона і в особистих бесідах стала віддавати перевагу псевдоніму Жорж, замість жіночого імені Аврора. Це породило безліч пліток про її сексуальну орієнтацію.

• Чарльз Діккенс.

 «Якась незрима сила тягне мене в морг», – якось зізнався Діккенс. Йдеться, перш за все, про паризький морг, де протягом XIX століття на загальний огляд виставляли на впізнання тіла. Діккенс мав дивну прихильність до цього місця. Він міг проводити там цілі дні безперервно, захоплений видом трупів, потонулих бродяг та інших останків. Почуття, яке опановувало його в ті моменти, письменник називав «привабливістю огидного».
А ще Діккенс завжди спав головою до Північного полюса. Він стверджував, що ні в якому іншому положенні спати не може.
Письменник так ненавидів пам’ятники, що у своєму заповіті заборонив, аби йому зводили будь-які статуї.
⠀
• Ганс Крістіан Андерсен.
⠀
Улюблений казкар не одного покоління дітей був страшним панікером. Маленька подряпина могла навести на нього жах, а самі лише назви хвороб викликали паніку. Він боявся собак та незнайомих людей. Пограбування бачив на кожному кроці.
З юнацького віку Андерсен був цілковито упевнений, що його батько – це король Крістіан Восьмий, який, будучи принцом, дозволяв собі численні романи. І від одного з них, а саме з дворянською дівчиною на ім’я Еліза Алефельд-Лаурвіг, він і народився.
Під час його подорожі до Рима данська принцеса Шарлотта-Фредеріка справді сказала письменнику, що він є позашлюбним сином короля. Скоріше всього, вона просто посміялася над бідним фантазером-письменником. Але, коли Андерсен, жебракуючи у свої 33 роки, несподівано отримав королівську стипендію (яку видавали йому щорічно), він ще більше переконався в тому, що він королівської крові.

24 травня 1912 року народився  український письменник Михайло Панасович Стельмах, лауреат літературної премії імені Тараса Шевченка за роман «Чотири броди». Повісті «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір» вивчають за шкільною програмою дотепер. Його твори для малят ,такі  сюжетні, в них майже непомітна описуваність, настільки динамічними є картини природи, мінливими кольори. Перенесені у вірші мотиви і мелос народної пісні, пестушки, колисанки надають їм особливої чарівності. Щоб переконатись у цьому, прочитайте бодай кілька  його творів: «В їжаковім вітряку», «У сестрички дві косички»,"Заячий секрет", "Що посієш, те й пожнеш", "Чому кріт не з'являється на світ?", "В їжаковім вітряку", "Бурячок і їжачок" «Колосок до колоска» вони є у фонді бібліотеки.

Кричівська бібліотека філія- 26 до дня вишиванки #Прикрась життя вишиванкою   проведено фото акцію

Всесвітній день вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. У цей день кожен охочий долучаєься до свята, одягнувши вишиванку.

З нагоди  Всеукраїнського  Дня Вишиванки працівники бібліотек-філій с.Підплеша, Калини, Калини-Заріка, Тисолове приєднуються до акції

 

Вишиванка завжди з нами,

На роботі й на свята ми,

Одягаєм вишиванку,

Ту,що вишила нам мамка,

Щоб сорочка вишивана,

Нашим оберегом стала.

В бібліотеці смт. Тересва до Дня вишиванки проведено міні флеш моб біля тематичної полиці "Кольори мого народу".

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка — яскравий приклад підтвердження цьому. Вишита сорочка— це не лише витвір мистецтва, а свого роду оберіг, символ здоров’я, добробуту та краси, щасливої
долі, любові та святковості. Щороку в третій четвер останнього весняного місяця в Україні проводиться День вишиванки.
З нагоди Всеукраїнського Дня Вишиванки Солотвинська бібліотека провела на своїй сторінці у Facebook фото-акцію:"Вишиванка―оберіг душі моєї" Всі бажаючі могли долучитися до акції, завантаживши свої яскраві світлини у вишиванці, в знак єдності та підтримки одне одного.
Користувачі бібліотеки підготували короткі відео привітання з нагоди свята. На абонементі бібліотеки оформлено етно – виставку: «Спадок нації».
Вишиванка ― візитівка України та українського суспільства. Вишиванка для закарпатця – генетична пам’ять, у якій зашифрований особливий код нації. Адже у ній поєднано народні традиції не тільки українців, а також багатьох нацменшин, які тут проживали впродовж
багатьох століть.
В бібліотеці-філії смт. Солотвино оформлена тематична поличка до дня вишиванки "Спадок нації"

 

До Дня словянської писемності та культури, який відзначається 24 травня, Тересвянська бібліотека експонує тематичну поличку "Мова- генетичний код нації"

До дня вишиванки (Нересниця)

Віртуальний фотоколаж до дня Эвропи (Солотвино)

Вже 17 років поспіль в Україні відповідно до Указу Президента України,
у 3-тю суботу травня відзначається День Європи в Україні.
Так, як 2020 рік Президентом України оголошено Роком Європи в
Україні, то відзначення Дня Європи для українців, яке припало
цьогоріч на 16 травня - це важливий крок у зміцненні самоідентифікації
України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей
Європи.
 Цього року через пандемію та карантинні обмеження, з нагоди
Дня Європи в Україні, Солотвинська бібліотека на своїй сторінці у
Facebook, підготувала фотоколаж "Мандруємо Європою".
Користувачі бібліотеки поділилися світлинами про свої подорожі
Європою. А дізнатися більше про Союз країн Європи, допоміг нашим
користувачам євроквіз "Пізнаймо Європу разом".
Це свято у черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за
кордоном України – вона починається у серці кожного українця!

Сім’я — це щастя, любов і удача,
Сім’я — це влітку поїздки на дачу.
Сім’я — це свято, сімейні дати,
Подарунки, покупки, приємні витрати.
Народження діток, перший крок, перший лепет,
Віра в найкраще, хвилювання і трепет.
Сім’я — дружна праця і вічні турботи,
Сім’я — це багато вдома роботи.
Сім’я — це складно.
Сім’я — це важливо.
Сім’я — це коли
Все на світі можливо.
З нагоди свята в бібліотеці-філії с.Кричево оформлено тематичну виставку

До Міжнародного дня сім'ї в Тячівській  дитячій бібліотеці оформлена книжкова виставка "Знамено сім'ї -любов".

До Дня родини в Тересвянській бібліотеці оформлено тематичну поличку, де представлено твори про родинні відносини написані закарпатськими, українськими та зарубіжними письменниками.

В бібліотеці-філіі №30 с.Новобарово оформлено тематичну виставку до Дня Памяті та Примирення

Зі святом Перемоги ! (Нижня Апша)

Зі святом Перемоги !

               

         Михайло Токар, ветеран с.Нижня Апша.

Шана за подвиг, вдячність за мир !

         У травні, у дні весняного буйноцвіття приходить до нас свято Перемоги, свято «зі сльозами на очах» ...

                      

  

     Свято Перемоги – особливе свято – величне, вистраждане… Подвиг героїв – переможців у цій жахливій війні непідвладний часу, як й наша щира та безмежна вдячність їм – людям, які виявили нездоланну мужність та незламність духу в боях за рідну землю та свободу країн Європи.

     Щиросердно  вітаємо із Днем Перемоги над нацизмом у Європі та 75-ї річниці завершення Другої світової війни – священним святом  народної мужності і звитяги ! Віддаємо велику шану ветеранам всіх фронтів, учасникам українського визвольного руху, який став вагомою частинкою загальноєвропейського поступу. Народи Європи дружно повстали проти фашистських загарбників й перемогли ворога, адже боролися заради волі й незалежності – захищали свою родину, свій дім, свою землю, свою рідну країну.

       

  Велика ціна цієї перемоги – це мільйони загиблих та мільйони поранених, а скільки загиблих від тяжких ран в повоєнні роки, а мільйони зламаних людських долів…

    Відламки тих страшних подій й досі – протягом десятиріч ранять душі й серця наших людей, а події тої жахливої війни назавжди залишаться незагойною раною для теперішніх та майбутніх поколінь, болючим шрамом нашої пам’яті.

    Ми у вічному боргу перед ветеранами за їхню обірвану війною юність, за  невичерпну силу духу, за прояви незбагненної мужності, свідому самопожертву заради життя на землі.

     

         Лист жителя Нижньої Апша якій воював у Великий Вітчизняній війні, 1943 рік.

    Ми щиросердно дякуємо живих ветеранів Великої Вітчизняної війни за стійкість, за мужність, пишаємось їх подвигами.
Події тих страшних днів не повинні згаснути в пам’яті народу, ми вшановуємо світлу пам’ять героїв, які віддали життя, низько схиляємо голови, пам’ять про них назавжди залишиться  в серцях багатьох поколінь, яку нащадки несуть у вічність.

   А ми, могутньою силою слова, безмежною силою інформації доносимо до умів та сердець наших відвідувачів книгозбірень величний подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні та визвольній місії народів Європи.

    Нехай мир та злагода завжди панують у наших душах і серцях, нехай світлі травневі свята, присвячені пам’ятним датам історичних подій Другої світової війни, зокрема 8 та 9 травня 2020 року – 75-й річниці Перемоги над нацизмом у Європі, Дню пам’яті й примирення та  Дню Перемоги  і наші щирі всім побажання додадуть всім нам нових сил та натхнення для побудови сучасної європейської держави – України !

                  Завідуюча бібліотекою                            О.І.Ботош

Малюнки до Дня памяті та примирення(Топчино)

До дня Матері бібліотекою-філією було організовано відео-майстерклас по виготовленню листівок

«Найдорожче слово в світі - мама» (ЦДБ)

До дня Матері, яке традиційно відзначається у другу неділю травня, в дитячій бібліотеці оформлена тематична поличка «Найдорожче слово в світі - мама».

Історія свята розпочалася у 1914 році в США – там вперше 8 травня на державному рівні відзначили День матері. Ідея, щоправда, виникла ще в 1872 році – пацифістка Джулія Ворд намагалася впровадити день, який символічно об'єднав би всіх матерів у боротьбі за мир. Незважаючи на влаштовувані нею демонстрації і мітинги, держава її ініціативу проігнорувала.

На початку ХХ століття ідея отримала друге життя – Анна Джарвіс буквально атакувала листами держустанови, законодавчі органи і просто видатних людей з проханням заснувати свято. У неї, правда, були особисті мотиви – матір Анни, Мері, колишня відомою громадською діячкою, яка боролася за розвиток охорони здоров'я в США, передчасно померла. В пам'ять про неї Джарвіс все ж таки вдалося добитися свого. У 1910 році штат Вірджинія першим визнав День матері офіційним святом. Вже чотири роки потому президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом всіх матерів. За Штатами ініціативу підхопили ще 85 країн.

Треба відзначити, що подібні свята були в Стародавніх Греції та Римі, а також у кельтів і британців.

До України свято дісталося завдяки українській громаді. Так, Союз українок Канади в 1928 році вперше організував День матері. Через рік його відзначали вже й у Львові, але в 1939 році радянська влада торжество заборонила.

Так тривало аж до 10 травня 1999 року. У цей день президент України Леонід Кучма підписав указ, яким було встановлено, що День матері щорічно відзначається у другу неділю травня.

Часто в якості подарунків вибирають те, що зроблено власноруч, присвячують матерям вірші, пісні та картини. Популярні квіти, цукерки і різноманітні листівки. А також те, що зможе порадувати саме вашу маму. Але не варто забувати, що найнеобхіднішим і цінним подарунком для мам є наша увага.

Чудові та загадкові Карпати: унікальний Карстовий міст

Чудові та загадкові Карпати: унікальний Карстовий міст

(інформаційна довідка)

Карпатський біосферний заповідник на Закарпатті вабить туристів неймовірними пейзажами й неповторними природними пам'ятками. Серед них – Карстовий міст в Угольсько-Широколужанському гірському масиві.

Карстовий міст – це, фактично, залишок стіни древньої скелі. Вода, яка сотнями тисяч років стікала по схилу гори, поволі розчиняла м’які вапняки, промивши, з часом, понори. Крізь ці понори, дощові і талі води стікали вниз по скелі до ріки, розширюючи їх і перетворюючи на печери. Збільшення внутрішньоскельних порожнин у розмірах призвело до обвалу скелі, залишивши по собі тільки арку – теперішній Карстовий міст.

Карстовий міст являє собою дві взаємно перпендикулярні арки: велику і малу. Внаслідок такого розташування видається, що уся споруда стоїть на трьох ногах. А по центру арки розташувався своєрідний “комин” – вертикальна шахта, якою колись до древньої печери стікала вода. Природні стихії – вітер і вода, відшліфували поверхню Карстового мосту, згладивши усі сліди давнього обвалу.

Споруда Карстового мосту складена, так званими, пелітоморфними вапняками, для яких притаманна дуже щільна дрібно і тонкокристалічна будова. Ці вапняки утворились у юрському періоді понад 150 мільйонів літ тому, коли на теренах теперішніх Карпат, вирували хвилі океану Тетіс. Цікаво, що в Українських Карпатах вапняки не є широко розповюдженими, адже більшість гірських масивів складена флішем – пісковиком. Вапняками і мармурами, здебільшого, утворені  і Мармароські Чивчинські Гори на півдні, та Вулканічні Карпати на заході наших гір.

До Дня пам’яті та примирення та 75-ї річниці Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні  клубно-бібліотечні працівники с.Терново оформили тематичну поличку "Пам'ять вогненних років".

8-9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Символом свята є червоний мак. Ця квітка – пам’ятний знак жертв військових і громадянських конфліктів, відображення кривавого сліду від пострілу. Клубно-бібліотечні працівники с.Вишоватий     піготували тематичну виставку «Пам‘ять про минуле». Представлені матеріали виставки вкотре нагадують, що ми не маємо морального права забувати тих, хто поліг на фронтах Другої світової війни і здобував Велику Перемогу.