День довкілля

До українського дня навколишнього середовища (дня довкілля в Україні) Тячівською районною бібліотекою для дітей була проведена вулична акція. Працівники бібліотеки роздавали перехожим листівки з висловами відомих людей про природу, а також на дитячому майданчику була викладена тематична виставка - дитячі книги про рослин, тварин, навколишній світ. Дана акція була проведена з метою виховання любові до природи, інтерес до її охорони та вивчення, а також бути у своєму довкіллі турботливим господарем.










Цікаво про рушник


Український рушник

Український рушник — чарує своєю красою, неповторністю кожного, хто його побачив.
Рушники бувають різні за призначенням. Від цього залежить і їхній зовнішній вигляд, величина, тканина, з якої вони виготовлені, орнамент тощо. Так, у кожному домі обов'язково були рушники-утирачі. Їх подавали гостям для рук, обличчя. Виготовлялись вони з грубішої тканини і були вишиті скромно.
Рушники-стирачі призначались для стирання зі столу, накривання хліба на столі, паски і крашанок, які святили на Великдень.
Особливою гордістю у кожної родини були рушники-покутники. У кожній хаті у кутку висіли ікони, які повивали рушником-покутником. Робили такі рушники з тонкого полотна. І вишивка на них була особливо гарною, яскравою, колоритною.
Великою популярністю користувалися так звані кілкові рушники. Ними прикрашали картини, рамки з фотографіями, Їх, як прикрасу, просто вішали на кілок.
Починаючи від народження і до самої смерті, рушник супроводжував все життя українця. На чистий білий рушник або лише полотно, котре називали крижмо, приймали під час пологів дитину: це символізувало чистоту новонародженої душі. Рушником прикрашали колиску.
Гостей зустрічали хлібом-сіллю на вишитому рушничку: прийняти рушник, поцілувати хліб – символізувало злагоду, духовну єдність.
Довгий прямокутний шмат тканини завжди у наших предків означав дорогу, шлях, який веде людину, допомагає їй жити. Так само в далеку путь проводжали душу, спускаючи небіжчика до ями на рушниках чи полотні, бажаючи йому подальшої світлої дороги в зоряних світах.
На щастя-долю давала мати рушник синові. Вишивала – й подумки добра бажала. Казала: загорнеш, хліб у рушник, і смакуватиме тобі; а простелиш в чужому краю – матір згадаєш. Бо то не рушник, а пам’ять і оберіг.
Вишивали також поминальні рушники. У поминальні дні. відчиняли вікно й один кінець такого рушника вивішували надвір, а другий – всередині хати. На середній, не зашитій, частині ставили запалену свічку, воду та хліб. Так нащадки шанували своїх померлих предків, родичів, запрошуючи через рушникову дорогу завітати до хати.
Рушник із давніх-давен був своєрідною візиткою, обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалась думка про жінку, її дочок.
Весілля – це свято до якого родина готувалась заздалегідь і дівчина, маючи вдосталь часу, насамперед для цього вишивала посаг. Рушники лічили десятками. Для того, щоб мати готовий вишитий рушник, треба було докласти чимало зусиль та праці. Передусім – це прядіння ниток та ткання полотна.
Вишивання весільного рушника, на який стають наречені, вимагало цілковитого втаємничення. Виконану дівчиною роботу мають право бачити тільки її рідні в хаті. Якщо не встигала наречена, то їй допомагала мати, хрещена, сестра, але все-таки годилося хоча б квіточку чи якийсь елемент вишити на рушникові самотужки.
Відомо, що у давнину вишивальниця ніколи не випорювала "помилок". Вважали, що як неможна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі.
У вишивках — наша національна краса, наша духовність. В рушникові – як і в пісні чи слові – закладена душа народу, скарбниця якого безмежна. Отож шануйте, люди, рушники.
Різні рушники та вишивані витвори можна побачити у бібліотеках Тячівської ЦБС у краєзнавчих куточках.


Бути здоровим - це модно                                     
        Мода супроводжує нас всюди. Ми стежимо за модними тенденціями в одязі, взутті, інтер'єрі, читаємо модні журнали, книги, дивимося модні телешоу тощо. Мода буває примхлива й швидкоплинна, а буває і навпаки, входить у наше життя надовго.   
      На  свіжому повітрі  біля бібліотеки-філії с.Вишоватий було проведено   до всесвітнього дня здоров'я  годину корисних порад "Бути здоровим -це модно".Про здоровий спосіб життя розповіла медсестра  Тамара Василівна. Без активного і рухливого способу життя всі наші зусилля бути здоровими не принесуть бажаного результату. Тому рухайтеся більше! Зараз дуже модно відвідувати спортивні клуби, танцювальні ,тринажерні зали... Багато модних  тенденцій  в нашу країну прийшли і приходять з Європи, і мода на здоровий спосіб життя не стала винятком. Погано це чи добре, кожен вирішує сам для себе. 






2 квітня  2018 в бібліотеці-філії сКрасна була оформлена тематична поличка до Міжнародного дня дитячої книги «Книжка вчить, як на світі жить». 
Міжнародний день дитячої книги відзначається, починаючи з 1967 року за ініціативою і рішенням Міжнародної ради з дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного та інтелектуального рівня нових поколінь людства. 
Не випадково цей день припадає на 2 квітня, день народження датського письменника-казкаря Ганса Християна Андерсена.
Діти з цікавістю розглядали, читали, а потім забрали книги, які були на поличці, читати. Так протягом дня книги на поличці мінялися декілька раз.



14 квітня - день благоустрію. Працівники дитячої бібліотеки долучилися до акції та упорядкували квітник та пересадили квіти






«Розмалюю писанку у веселковий цвіт»
Українська писанка є шедевром декоративно-ужиткового мистецтва. В радянський період писанкарство тривалий час було заборонене але, не зважаючи на це, воно продовжує свої традиції і нині. Виготовляють писанки окремі люди, оскільки ця праця клопітка, вимагає терпіння, зосередженості, а також знань символів, які зображуються на пташиних яйцях.
Зберігання традицій писанкарства в бібліотеці с. Красна був проведений майстер клас по виготовленню писанок.







У Дубівській бібліотеці/філії №8 до Великодніх свят проведено годину народознавства «Писанка – символ життя». Діти дізналися скільки багато існує повір’їв, звичаїв, обрядів із виготовлення писанок. Червоне яйце – символ пробудження природи, символ воскресіння Христа.



  3 квітня в бібліотеці с. Калини – Заріка було проведено огляд літератури та читання «Сівач прекрасного і мудрого»(100р від дня народження  О.Гончара) присвячено життю та творчості видатного українського письменника Олеся Гончара.


        
" Верба хресна розквітає про Великдень сповіщає " урок духовності в бібліотеці-філії с.Бедевля





Книжка допомагає пізнати себе, розуміти світ, що вас оточує. Вони відкривають нам небачені обрії, ви доторкнетесь до історії народів, до таємниць Всесвіту, природи і життя.
В рамках Тижня дитячого читання:
«В душі бринить струна єдина — родина, книга і  дитина», 
у Солотвинській бібліотеці-філії №9 проводилися такі масові заходи,спрямовані на популяризацію дитячої книги: 
-День сімейного читання: «Ми любимо читати...»
-екскурсія дошкільнят до бібліотеки:
«Книжок країна чарівна у гості нас чекає». 
-читацька естафета: «Прочитав сам― порадь другові» 
- вікторина для всезнайок: «Казку впізнавай, друзів у казці називай»
-конкурс малюнків: «Герої книг― мої друзі»
Дитячі книги вбирають у себе дивовижний, невичерпний, чарівний світ, який дитина відкриває для себе саме завдяки книжці.










До Великодніх свят у дитячій бібліотеці був проведений майстер клас по виготовленню писанки в стилі декупаж. Цей спосіб дуже цікавий і доволі простий. Вчила цьому способу провідний бібліотекар Куцин М.В. Учні 6-Б класу Тячівської ЗОШ І-ІІІ ст. ім В.Гренджі-Донського Орос Амелія, Колочавіна Олександра, Цетлер Олександра, Мейсарош Яна та Сабо Андріана із захопленням виготовляли писанки. Своїми витворами і малюнками діти доповнили виставку "Великодні барви", яка діє в бібліотеці.