Пам'ятні літературні дати на 2017 рік
http://www.chl.kiev.ua/mbm/Book/View/221#page/1/mode/2up
Особливості розстановки бібліотечного фонду для дітей
https://ru.calameo.com/read/004655517d2a344026a1e
Професійні новини
Бібліотека у форматі Д°
http://www.chl.kiev.ua/d0/
http://www.chl.kiev.ua/D0/Book/View/100#page/1/mode/2up
Казкар карпатського краю
до 130-річчя від дня народження казкаря з с.Дулова
Михайла Михайловича Галиціhttps://ru.calameo.com/read/004655517372158c4e47d
(методико-бібліографічний матеріал)
«Котрий іще із
старих людей жиє,
Спом’янув би за
Галицю Михайла –
які я деколи їм
казки казав
і співанки співав»
М.Галиця із листа
до П.Лінтура
від
17 лютого 1962 року
Михайло
Михайлович Галиця – один із талановитих сучасних українських казкарів.
Горизонти його домислу винятково широкі, поетичне світосприйняття багате,
майстерність оповідача висока, він дивує слухачів монументальністю сюжетів і
образів, умінням відгукуватися на актуальні події.
Народився
Михайло Галиця у 1885 році в селі Дулово Тячівського району Закарпатської
області в сім’ї селянина. У батьків було четверо дітей - Юрій, Михайло, Марія, Олена. Молодша сестра Олена – мати С. М. Вайди,
померла 1945 року, два тижні після того, як загинув Степан Миколайович. Марія
померла молодою дітей не було… Змалку хлопця було привчено до роботи: в 6 років
скотарив у рідному селі, а в 14 років був помічником лісоруба в лісах біля
Ділятина на Прикарпатті. Читати і писати навчився в парафіяльній школі.
Життєва дорога
стелилася
по нужденних заробітках, далеко від рідної оселі. В Галичині Михайло переконався, що «русини» колишньої Австро-Угорщини не єдині, що мають на Сході рідних братів, доля яких така ж важка, але прагнення до свободи таке ж велике, як і в закарпатців. У 1903 році, 18 річний парубок потрапив на Балканський півострів – у Боснію і Герцеговину. Тут він побачив хорватські і сербські міста і села, пізнав долю заробітчан слов’янського півдня.
по нужденних заробітках, далеко від рідної оселі. В Галичині Михайло переконався, що «русини» колишньої Австро-Угорщини не єдині, що мають на Сході рідних братів, доля яких така ж важка, але прагнення до свободи таке ж велике, як і в закарпатців. У 1903 році, 18 річний парубок потрапив на Балканський півострів – у Боснію і Герцеговину. Тут він побачив хорватські і сербські міста і села, пізнав долю заробітчан слов’янського півдня.
У 1907 році перебував у Словаччині, служив у війську. В
1910 році одружився і, залишивши молоду дружину, відправився на заробітки до
США, працював на підземних роботах, у шахті. Повернувся, не заробивши нічого. У
1915 році його в порядку військової повинності посилають на одну з шахт
Угорщини. Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції і хвилі
революційних виступів у Європі зміг повернутися у рідне село, де у березні 1919
року було проголошено Радянську владу.
Свій полудень
віку взимку 1935 року зустрів на Моравії, на лісорозробках, бо із невеликої земельної ділянки не міг
прогодувати сім’ю.
Сходив багато
доріг, всякого надивився, всякого наслухався. І хоч мав лише початкову освіту,
до нього приходили послухати його бувальщини, порадитися в скруті.
Оповіді й казки Галиці любив слухати і його небіж Степан
Вайда, який у 1940 році емігрував у Радянський Союз, воював з фашистськими
загарбниками і був першим закарпатцем, якому присвоїли високе звання Героя
Радянського Союзу.
У всіх
розповідях Галиця повчав: людина живе і славиться працею. Слова підтримував
ділами, коли почув, що між горами будується Теребле-Ріцька гідроелектростанція,
то не зважаючи на свої 70 років, відправився на будову. На будівництві Галиця
застосував чимало вміння і досвіду, працюючи бригадиром теслярів. Саме з
будівництва йому було призначено пенсію, яка забезпечила спокійну старість.
Самовідданою працею заслужив високу державну нагороду – орден Трудового
Червоного Прапора.
У 1962 році
видавництво "Карпати" випустило у світ збірку "Казки зелених
гір". Сюди ввійшло 18 казок. Та це була лише частина скарбів казкаря. У
травні 1967 р. 82–х річний майстер народного слова гостював у внучки Марії в
Ужгороді. Три нові сюжети записав у нього П. В. Лінтур: "Брати – близнюки
Іван та Йосип", "Про силачів Муйо і Мілуша". "Чорна
цариця". Всього 25 сюжетів зберігаються у архіві П.В. Лінтура.
Казкар
сподівався, що вийде його друга збірка казок "Гора, яка досягла
неба". Та смерть постигла казкаря нагло на 85 році життя. Ввечері ще
розказував казки, а вранці, о 4 год.,
його знайшли мертвим. Це трапилось зимою, 26 січня 1971 року. Рідні і
односельці гордяться мудрим казкарем і свято бережуть пам’ять про нього.
-2015-
______________________________________
___________________________
Твори, книги-ювіляри 2015 року:
845
років – (1170) – «Пісня про Роланда»
830
років – (1185-1187) – «Слово о полку Ігоревім»
815
років – (1200) – «Пісня про Нібелунгів»
415
років – (1600) – «Дванадцята ніч» В. Шекспір
195
років – (1820) – «Руслан і Людмила» О.С. Пушкін
195
років – (1820) – «Айвенго» В. Скотт
190
років – (1825) – «Борис Годунов» О.С. Пушкін
180
років – (1835) – «Вій» М.В. Гоголь
180
років – (1835) – «Сватання на Гончарівці» Г.Ф. Квітка-Основ’яненко
180 років – (1835) – «Тарас Бульба» М.В. Гоголь
185
років – (1830) - «Казка про попа і наймита його Балду», «Маленькі трагедії»,
«Моцарт і Сальєрі» О.С.Пушкін
170
років – (1845) - написання «Заповіту» Т.Шевченка
170
років – (1845) - «Чорна Рада» Куліш П.О.
175
років – (1840) – «Мцирі» М.Ю. Лермонтов
175
років – (1840) – «Герой нашого часу» М.Ю. Лермонтов
175
років – (1840) – «Кобзар» Т.Г. Шевченко
175
років – (1840) – «Слідопит» Ф. Купер
170
років – (1845) – «Чорна Рада» П.О. Куліш
150
років – (1865) – «Вершник без голови» Т.-М. Рід
145
років – (1870) – «Двадцать тисяч льє під водою» Ж. Верн
140
років – (1875) – «Маруся Богуславка» І.С. Нечуй-Левицький
140
років – (1875) – «Таємничий острів» Ж. Верн
140
років – (1875) – «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Панас Мирний
130
років – (1885) – «Наймичка» І.К. Карпенко-Карий
130
років – (1885) - «Русалка» Лесі Українки
125
років – (1890) – «Портрет Доріана Грея» О. Уайльд
125
років – (1890) – «Сто тисяч» І.І. Карпенко-Карий
125
років – (1890) – «Лис Микита» І.Я.Франко
120
років – (1895) - «Людина» О.Кобилянської
115
років - (1900) - «Дивовижний чарівник із країни Оз» Баум Л.-Ф.
110
років – (1905) - «Моє слово» В.Стефаника
110
років – (1905) - «Осіння казка» Лесі Українки
90 років
– (1925) – «Голова професора Доуеля» О.Р. Бєляєв
90 років
– (1925) - «Мати» Г.Косинки
90 років
– (1925) - «Вишневі усмішки сільські», «Вишневі усмішки кримські» О.Вишні
80 років
– (1935) – «Вершники» Ю.І. Яновський
75 років
– (1940) – «Тихий Дон» М.О. Шолохов
70 років
- (1945) - «Пеппі Довгапанчоха» А.Ліндгрен
65 років
– (1950) – «Марсіанські хроніки» Р. Бредбері
60 років
– (1955) – «Зачарована Десна» О.П. Довженко
50 років
- (1965) - «Незнайко на місяці» Носов М.М.
50 років
- (1965) - «Олень Август» Гуцало А.П.
45 років
- (1970) - «Таємниця трьох невідомих», «Робінзон Кукурузо» В.3.Нестайко
35 років
– (1980) – «Роксолана» П.А. Загребельний
30 років
- (1985) - «П'ятірка з хвостиком» Нестайко В.З.
25 років
– (1990) - «Пригоди Алі в країні Недоладії» Г.М. Малик
25 років
– (1990) - «Таємничий голос за спиною» В.З.Нестайко
20 років
- (1995) - «Гаррі Поттер і філософський камінь» Дж.Роулінг
15 років
- (2000) - «Гаррі Поттер і Вогняний кубок» Дж. Роулінг
15 років
- (2000) - «Суперагент 000. Нові пригоди» Л.Воронина
10 років
– (2005) - «Гаррі Поттер і Напівкровний Принц» Дж.Роулінг
10 років
– (2005) - «Русалонька із 7-В, або
Прокяття роду Кулаківських» М.С.Павленко
Інформуємо,
що:
2015 рік
оголошено:
- Роком ветеранів Великої Вітчизняної
війни 1941-1945 років (Указ Президента України №604/2012 від 19.10.2012)
- Міжнародним роком світла та світлових
технологій (Резолюція ООН А/RES/68/221)
- Міжнародним роком грунтів (Резолюція
ООН А/RES/68/232)
На державному
рівні відзначатиметься:
- Рік ветеранів Великої Вітчизняної
війни 1941-1945 років (Указ Президента України №604/2012 від 19.10.2012)
- 80-річчя від дня народження Василя
Симоненка (Постанова Верховної Ради України №95-VІІ від 21 травня 2013 року)
ЦДБ - 2014
____________________________________________
_____________________________
Інформаційно-методичний
лист
до відзначення 85-річчя від дня народження
Всеволода Зіновійовича Нестайка
(1930-2014)
Всеволод
Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині
в сім’ї службовця. Коли Всеволоду було три роки, разом з іншими січовими
стрільцями, загинув його батько. Йшов страшний 1933 рік і сім’я, рятуючись від
голоду, переїхала до родичів у Київ. Тож все своє свідоме життя Всеволод
Нестайко прожив у Києві. Мати В.Нестайка була вчителькою і квартира знаходилась
в приміщенні тієї школи, де вона вчителювала.
Хлопцю було тоді одинадцять років коли почалася
Велика Вітчизняна війна. З мамою Всеволод Нестайко провів два роки в страшній
київській окупації. Мама організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб
учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли – Всеволода прийняли
зразу до шостого класу. Скінчивши
десятирічку, 1947 року майбутній письменник вступив на слов’янське відділення
філологічного факультету Київського університету. В.Нестайко працював у
редакціях журналів “Дніпро”, “Барвінок”, у видавництві “Молодь”. З 1956 по 1987
рік завідував редакцією у видавництві ”Веселка”.
Коли Всеволод Нестайко був маленьким
хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим та дорослим. «Може тому, що я був справді малий на
зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий». Отак у сні і нетерплячці В.Нестайко і
не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим.
“І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство – найпрекрасніша,
найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад!
Назад – у дитинство. Та нема у часу дороги назад”, – зізнається він. І все ж
таки Всеволод Зіновійович Нестайко знайшов цю дорогу. А пролягла вона через
у’яву і фантазію. Він почав подумки повертатися у дитинство – почав писати для
дітей веселі і мудрі книги. Звичайно ж, без таланту, без доброти і любові до
дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Нестайко – дитячий письменник
Божою милістю.
Перші оповідання для дітей Всеволод
Нестайко почав друкувати в журналах “Барвінок” та “Піонерія”. Перша книжка
“Шурка і Шурко” побачила світ у 1956 році. Майже п’ятидесятилітній шлях у
дитячій літерарурі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань,
казок, повістей і п’єc. Найвідоміші з них “В Країні сонячних Зайчиків” (1959),
“Супутник ЛІРА-3” (1960), “Космо-Натка” (1963), “Робінзон Кукурузо” (1964),
“Тореадори з Васюківки” (1973), “Одиниця з обманом” (1976), “Незвичайні пригоди
в лісовій школі” (1981), “Загадка старого клоуна” (1982), “П’ятірка з
хвостиком” (1985), “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), “Слідство
триває”, “Таємничий голос за спиною”(1990), “Неймовірні детективи” (1995) та
інші непересічні твори.
Книги В.З.Нестайка перекладено
двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою,
іспанською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою
та ін. Російською його книги виходили тринадцять разів.
За творами Всеволода Нестайка поставлено
фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм “Тореадори з Васюківки”
одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному
фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Кінофільм “Одиниця
з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984), відзначено
спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).
Всеволод Нестайко – лауреат літературної
премії імені Лесі Українки ( за повість-казку “Незвичайні пригоди в лісовій
школі”), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка з Країни
Сонячних Зайчиків”), премії імені Олександра Копиленка ( за казку “Пригоди
їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі
Вуханя”). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в
оповіданнях “П’ятірка з хвостиком” він був удостоєний другої премії. 1979 року
рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія “Тореадори
з Васюківки” внесена до Особливого Почесного списку Г.К.Андесена як один з
найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Помер Всеволод Зіновійович
Нестайко 16 серпня 2014 року
З метою відзначення у 2015 році
85-річчя від дня народження Всеволода Нестайка
пропонуємо перелік назв до книжкових виставок та інших
форм масової роботи, присвячених життю та творчості дитячого письменника:
-
Всеволод
Нестайко: той, що дарує дитинство
-
Класик
сучасної української дитячої літератури
-
Сонячна
енергія Всеволода Нестайка
-
Літературний
батько «Тореадорів із Васюківки»
-
Чарівний
світ В.Нестайка
-
Останній
український тореадор
-
«Мій
гумор – від діда-священика і діда-кріпака»
Зав. Тячівської ЦДБ Федина
В.В.
_____________________________________________
______________________________________
______________________________________
Олена
Пчілка – зірка українського відродження
Інформаційно-методичний
лист до відзначення
165-річчя
від дня народження Олени Пчілки (1849-1930)
Ольга Петрівна Драгоманова (Олена
Пчілка) народилася 29 липня 1849 року в повітовому містечку Гадячі на Полтавщині, в сім’ї дрібного поміщика Петра Драгоманова.
Рід Драгоманових відомий ще за часів гетьманщини. Предки перебували на дипломатичній службі у
Богдана Хмельницького, дядько - декабрист Яків Драгоманов - помер на засланні у
Сибіру. Батько Ольги Петрівни мав
юридичну освіту, захоплювався літературою, писав вірші, оповідання, збирав
народну творчість.
У Драгоманових було шестеро
дітей. Мати клопоталася господарством, батько «пособляв» у юридичних справах
селянам. Батько – Петро Драгоманов, - людина освічена й інтелігентна - виховував у своїх дітях людяність, демократизм і любов до простого народу. І
діти Петра Драгоманова зробили великий внесок в українську культуру - світової
слави вчений і політичний діяч Михайло та талановита письменниця Олена Пчілка.
У 1861 році Ольга Петрівна Драгоманова вступає до Київського «Зразкового пансіону шляхетних
дівиць», який закінчила у 1866 році. Деякий час вона живе в Києві у брата
Михайла. Видатний вчений, літературний і
громадський діяч Михайло Драгоманов залучає сестру до київської
культурно-освітньої організації ліберальної української інтелігенції «Громада», де вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком,
а тоді ще студентом Київського університету - Петром Косачем. Через два роки вони одружилися і в 1868 році Ольга
Косач-Драгоманова виїжджає на Волинь до м. Новограда-Волинського, де її чоловік
обіймає посаду голови мирових
посередників.
В родині
Косачів було шестеро дітей - два сини і чотири доньки. Їхнім вихованням подружжя займалося особисто, оскільки були
незадоволені існуючою системою освіти того часу. Вважали її відірваною від народного і
національного коріння. Саме тому великої
сили педагогічний талант Олена Пчілка в
першу чергу виявила у своїй родині, у
вихованні своїх дітей. Прагнучи, щоб
діти виросли справжніми патріотами, вона
створила для Михайла, Лесі, Ольги, Оксани,
Миколи, Ісидори затишний український мікросвіт. Першою з-поміж тодішніх українських діячок вчила своїх дітей рідною мовою. Сусіди-пани висловлювали велике здивування, помітивши, що Косачеві діти
розмовляють «по – мужицькому» і ходять у «мужицьких» убраннях. Ольга Петрівна
всіляко заохочувала малу Лесю (Лесю Українку) писати вірші рідною мовою та
вчитися літературній майстерності у класиків.
І ці заходи матері мали великий
успіх. Лесі було лише 9 років коли вона
написала перший вірш «Надія», вона
володіла дев’ятьма іноземними
мовами, робила переклади та читала в оригіналі
світову літературу.
Літературну
творчість Олена Пчілка розпочала з перекладів російської та світової класики. У 1886 році вийшла друком перша збірка поезій Олени
Пчілки «Думки – мережанки».
70-ті та 80-ті роки можна сміливо вважати періодом її найбільш інтенсивної праці в
жанрі художньої прози і поезії.
Досить значний внесок зробила
письменниця в розвиток дитячої літератури. Думаючи про наступні покоління
українців, вона написала й видала багато віршів, п’єс, казок, розповідей для дітей,
а також перекладів й «переспівів» світової класики: Овідія, Міцкевича, Гете,
Андерсена.
Протягом
усього життя вона наполегливо, безкомпромісно боролася за майбутнє відродження
національної культури, за право говорити, писати й друкувати книжки рідною
мовою.
В останні роки життя, коли
почалися сталінські репресії проти української інтелігенції, Олена Пчілка
зазнала переслідувань.
Померла Олена Пчілка 4 жовтня
1930 року в Києві, похована на Байковому кладовищі.
Відома
широкому загалові під псевдонімом Олена Пчілка, все своє життя присвятила
справі розвитку української культури. Своєю невтомною
працею внесла вона вагомий внесок в українську поезію, фольклор, етнографію і,
зрештою, в усю рідну культуру. Творчий доробок, залишений Оленою Щілкою для дітей, вражає своїм жанровим розмаїттям. Збірка її
творів містить вірші, оповідання, байки, казки,
приповістки, загадки, сміховинки, скоромовки, ігри. Такою багатогранною була вся творча
діяльність цієї визначної, дивовижної жінки.
З метою відзначення 165-річчя від дня народження Олени Пчілки
пропонуємо перелік назв до книжкових виставок та інших форм масової роботи,
присвячених поетесі, автору прозових та
драматичних творів, перекладачу, фольклористу і етнографу, видавцю, активній громадській
діячці:
•
Олена Пчілка - світоч національних ідей
•
«Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – молода Україна»: Олена Пчілка
• Мудра мати геніальної Лесі Українки
• Олена Пчілка:
«В дітей мені хотілось перелити свою душу й думку...»
• Світло добра і
любові Олени Пчілки
• Так жила Олена
Пчілка
• Славна дочка українського
народу Олена Пчілка
• Олена Пчілка - талановита
письменниця, мудра мати
• «... Робоча - як бджола»:
Олена Пчілка
• Олена Пчілка: барви
особистості та феномен духу
• «Україна у великому боргу
перед Оленою Пчілкою...» (О. Гончар)
• «Лети ж, рідне слово, лети
в рідний край»: Олена Пчілка
• Олена Пчілка: горда жіноча
душа
• Непідвладна забуттю: життя
і творчість Олени Пчілки
•
Українка, мати Українки: Олена Пчілка
•
Олена Пчілка – мати, письменниця, педагог
•
«Все, що виховаю і виплекаю віддам на благо України»: Олена Пчілка
•
Олена Пчілка – письменниця, науковець, просвітянка, громадська діячка
•
«Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?»: Олена Пчілка
•
Літературний портрет Олени Пчілки
Завідуюча
Тячівської центральної
бібліотеки для
дітей Федина
В.В.
-
2014
-
___________________________________________
___________________________________________________________
_________________________________________
Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тисячне німецьке угруповання. 2 лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. Півнівка Міловського району (Луганщина). Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове.
___________________________________________
___________________________________________________________
_________________________________________
Інформаційно-методичний
лист
до відзначення
70-річчя визволення України
від
німецько-фашистських загарбників
Однією із жахливих сторінок ХХ століття є Друга
світова війна 1939-1945 рр., яка торкнулася і нашої країни. В неї було втягнуто
67 держав, 80 % населення земної кулі і тривала довгих б років. Вогняний смерч
пронісся над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопив простори
всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених
і тих, хто безвісти пропав. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.
Саме
під час цієї війни розпочалось довге і криваве протистояння наших
співвітчизників за визволення нашої держави. Тяжкий шлях визволення України
тривав з 1942 до 1944 рр., попри гіркоту поразок ми вирвали перемогу у ворога
звільнивши нашу державу.
28 жовтня 2014 року вся
Україна відзначає річницю визволення від німецько-фашистських загарбників. 70 років тому останній фашист покинув землю
нашої Батьківщини.
Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тисячне німецьке угруповання. 2 лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. Півнівка Міловського району (Луганщина). Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове.
8 квітня 1944 року розпочалися бої за Крим. 11
квітня визволено Керч, 13 квітня — Сімферополь. 5 травня почався штурм
севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на
Сапун-горі. Після 9-го-динного штурму вона вже була в руках радянських військ.
9 травня 1944 року Севастополь звільнено від загарбників. 12 травня 1944 року
Крим повністю визволили від фашистів.
Улітку 1944 року розпочався заключний етап
визволення України від німецько-фашистських загарбників.
3 9 вересня по 28 жовтня 1944 року радянськими
військами була здійснена Карпатська операція, яка закінчилась вигнанням
фашистів з Карпат. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня
радянські війська вийшли на сучасний кордон. Уся етнічна територія України була
звільнена.
Відзначаючи 70-річчя визволення України від
німецько-фашистських загарбників, радимо провести:
·
Години мужності «Дякуємо за життя», «Герої
великої війни»
·
Історичні години «Шляхами подвигу і слави»
«Подвиг, що не підлягає забуттю»
·
Тематична година «Від болю кричить моя
земля», «Час минає, а пам’ять залишається»
·
Конкурс
читців «Поети про Велику Вітчизняну війну»
·
Інформаційні години «Солдати безсмертя»
·
Година-пам’яті «Збережемо пам'ять про подвиг»
, «Пам’ять загиблим, шана живим»
·
Патріотична година «Слава визволителям
Закарпаття»,
·
Бесіди «Наше село в роки війни», «Війна
в історії моєї родини»
·
Зустрічі з ветеранами села «Велика
Вітчизняна війна у пам’яті односельчан»
·
Вшанування пам’яті героїв земляків
Завідуюча Тячівської центральної
бібліотеки для дітей Федина
В.В.
-2014-
