15 творів української класичної літератури, які варто читати і перечитувати (інформаційний список літератури)


4428

Є художня література, в якій викладена надзвичайно цікава історія. І написала ця історія правильно, послідовно, жваво, що не хочеться відриватися до останньої сторінки. Але, ось ти закриваєш книжку, насолоджуєшся враженнями, і, більше ніколи до неї не повертаєшся. Наша добірка про книжки іншого виду. Ті, які можна перечитати вп’яте, але однаково знайти в них для себе щось нове. Вловити потрібний настрій, наново переосмислити героїв, нагадати собі про вічні речі, які губляться за турботами. Саме такі книжки проходять з читачами крізь роки змін та стають класикою. Ми зібрали 15 прикладів з української літератури, яку треба не просто читати, а перечитувати:

1. Михайло Коцюбинський, «Intermezzo» та «Цвіт яблуні»

У Коцюбинського багато творів, які варто перечитувати. Але, ми вибрали два короткі, насичені, не схожі ні на що інше тексти. Перший розповідає про маленьку людину у великому світі. Її боротьбу з втомою, з містом, з людьми. Її бажання сховатися та перепочити. Коли відчуваєте, що стрімке життя починає стискати горло — твір «Intermezzo» стає знову актуальним.
«Цвіт яблуні» зовсім про інше. Про те, як найважчі моменти життя і моменти щастя можуть переплітатися та приходити до людини одночасно. Піднесення та пригнічення поєднуються в головному герої, такому ж непростому чоловікові, як сам автор твору.

2. Валер’ян Підмогильний, «Місто»

Потік сільської молоді до великого міста — це не новина й сьогодні. Найбільш амбіційні, цілеспрямовані, талановиті — їдуть до великих міст, щоби досягти свого максимуму та прожити насичене життя. Українські автори любили засуджувати втечу з дому, подаючи нам мораль про неправильність такого вибору. Та Підмогильний розкриває історію селян у місті зовсім з іншого боку. Того, що й досі актуальний для нас.

3. Панас Мирний, «Повія»

Це один із найкращих соціально-психологічних романів нашої літератури XIX століття. Адже, в той час, так глибоко розкрити особистість героїні, що стала повією, мав сміливість не кожен. У ті часи, коли подібна тема викликала в суспільства лише осуд, автор розповів трагічну історію молодої дівчини, яка за долею обставин стала повією.

4. Ольга Кобилянська, «Людина»

Авторка стала першою українською феміністкою, в той час, коли в нас ніхто про той фемінізм ще навіть не знав. У повісті вона зобразила освічену і бідну жінку, яка повинна жити в провінційному містечку. Героїня повісті стикається з реальністю, де всі впевнені, що жінка має бути лише придатком до чоловіка, і аж ніяк не окремою особистістю, а мрії жінки з цими твердженнями не сходяться.

5. Олександр Довженко, «Україна в огні»

У творі зображено наш народ під час другої світової війни. В ньому є герої та зрадники, пристосуванці та окупанти. Все, як в реальній війні, яка вже понад 7 років триває в сучасній Україні. Тож, про цінність подібної літератури марно й нагадувати. Адже, в ньому — українці розкидані ворогом по дві різні сторони барикад. Знайомо?

6. Іван Франко, «Зів’яле листя»

Поетична збірка Франка дає нам змогу поринути в атмосферу любові та дати їй своє власне визначення.
«Розвійтеся з вітром, листочки зівялі,
Розвійтесь як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.»
— Трагічна лірика нерозділеного кохання, це тема, актуальність якої не зникне, поки люди ще здатні відчувати.

7. Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»

Не тільки про сумне. В українській літературі є й веселі та життєрадісні класичні твори. Цю книжку перекладено двадцятьма мовами та внесено до Особливо Почесного списку Андерсена, як один з найвидатніших творів світової дитячої літератури.

8. Григір Тютюнник, «Три зозулі з поклоном»

Новела Тютюника має епіграф — «Любові всевишній присвячується». Саме він найкраще описує всю ідею твору, який відкриває нам внутрішній світ автора, його бачення та переживання. Короткий твір можна прочитати за 15 хвилин, а запам’ятати — на роки життя.

9. Іван Нечуй-Левицький, «Хмари»

У автора є не один гідний уваги твір, але, ми вибрали саме цей. Роман звертається до теми української інтелігенції під гнітом тоталітарного радянського режиму. Інтелігенції старого зразка, характер якої формувався крізь призму страху, небезпеки, задухи. Проте, на те вона й інтелігенція, щоби мати неабиякий моральний стрижень. Крізь цей роман читач може поринути в атмосферу життя української еліти, у ті часи, коли слово «еліта» мало лише благородний сенс.

10. Василь Стус, «Палімпсест»

Пекуча чесність із самим собою, це характерна риса Василя Стуса, одна із тих, завдяки яким про його особистість досі пам’ятають. Він був не лише поетом, а й громадським діячем, за що поплатився власним життям. А, хіба людина, яка здатна померти за власні ідеали — це не найбільший романтик? І, тільки найбільший романтик може писати щиру та вічну поезію. «Палімпсест» — це найповніша збірка віршів Стуса.

11. Марко Вовчок, «Інститутка»

Соціально-етична повість авторки про ворожнечу між кріпаками та поміщиками. Соціальна несправедливість та нерівність між різними прошарками населення, великий розрив в матеріальному становищі — все це розкривається у творі через призму відносин головної героїні зі своїми кріпачками. Зробити негативного героя головним, але, не виправдовувати його, а висвітлити крізь образи порядних другорядних персонажів — це мистецтво, варте нашої уваги в будь-які часи.

12. Григорій Сковорода, «Сад Божественних пісень»

У своїй поезії автор залишається філософом, тож, його вірші є не просто роздумами чи відчуттями. Крізь поезію, автор пробує вирішити етичні та моральні питання, осягнути світ всередині людини та довкола неї. Головна ідея збірки сьогодні як ніколи актуальна серед молоді. Це ідея щастя через самопізнання. Мовляв, людина мусить розібратися в собі та знайти своє покликання, щоби стати щасливою. Крім такої актуальної теми, цінність збірки в говірці автора, яка є першим літературним прототип сучасної української мови.

13. Микола Вінграновський, «Сто поезій»

Поет із міцним характером, але з тонкою та чуттєвою душею. Вірші автора такі ж як він сам, просякнуті ніжністю, але відданістю. Романтизм, як і все інше в авторі, безмежний та беззаперечний. Якщо хочете натхнення та любовної лірики — то неодмінно знайдете їх у цій збірці.

14. Осип Назарук, «Роксоляна»

Цю історичну повість про Роксолану досі вважають найкращою. А їх було написано чимало, історій, про русинську дівчину, яка потрапила в татарський полон, і змогла не просто вижити, а стати всемогутньою султаншею.

15. Марко Вовчок, «Емансипантка»

Це класичні оповідання та повісті Марко Вовчок, які доводять, що авторка стала засновником української психологічної прози. Можна вкотре перечитувати окремі твори, й дивуватися тому, як вовчок тонко і глибоко передає душевні стани своїх героїв. Вона підмічає всі ті злі речі, які є в кожному з нас, і які можуть пронизати щоденне життя, якщо не замислюватися над ними. Авторка пише про складнощі стосунків між найближчими людьми. Такі складнощі, над якими в сучасному світі не менш важливо замислюватися.
А, якщо хочете дізнатися про сучасних українських авторів, які вже здобули світове визнання — читайте про них тут: vsviti.com.ua/interesting/books/73634
а

Що читати з дітьми під час карантину: казкові сюжети-попередження

(інформаційний список літератури)

Еко-виставка «Відкриті долоні моєї Землі» та акція (Солотвино)

22 квітня щорічно відзначається День Землі, 
а 26 квітня - річниця аварії на Чорнобильській АЕС
В цьому році 22 квітня ювілейний 50-й День Землі! Цей день – є символом єдності, усвідомленням того, що тільки спільними зусиллями можна боротися з глобальними проблемами. З метою  поширення інформації , щоб збільшити екологічну свідомість громадян і зберегти природні ресурси, якими наділила нас Земля, в Солотвинській бібліотеці оформлена еко-виставка «Відкриті долоні моєї Землі», присвячена екологічним проблемам сьогодення.
У цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища. Мешканці селища Солотвино також долучилися до природоохоронної акції «За чисте довкілля» та очистили від сміття узбіччя дороги,прилеглі території мікрорайону по вул.Європейській, висадили дерева, посіяли квіти на клумбах. До акції долучилася й селищна бібліотека.
Зморилась планета від людини, ми залишаємо їй свої відходи життєдіяльності, а взамін беремо її надра, щоб знову переробити їх у відходи, і так по колу… Поки людина не навчиться жити в гармонії з Природою, берегти її – планета мститиме нам катаклізмами. Ось і виходить, людина – головний ворог Землі – Матінки!
Глобальна епідемія COVID – 19 зачинила наші домівки і кордони. Можливо, ця епідемія і «накрила» нас, щоб люди зупинились і замислились, в чому сенс нашого життя, знак нам усім, якою ми залишимо планету нашим дітям і внукам. Пора починати жити обдумано і починати потрібно кожному з себе. Спалах коронавірусу та зміна клімату – дві масштабні проблеми, які впливають на життя та здоров’я людей. Зміна клімату – це також епідемія, яка ставить під загрозу існування як кожного міста окремо, так і цивілізації загалом.

 
З кожним роком все далі відходять у минуле події, пов’язані з аварією на
Чорнобильській АЕС, найбільшою у світі техногенною та екологічною
катастрофою. Для українського народу, зокрема чисельної армії переселенців і
власне самих ліквідаторів, Чорнобиль назавжди залишатиметься незагоєною
раною. 
       Ось вже 34 роки ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей та й нині завдає шкоди
здоровю мільйонів українців... І сьогодні, чи то через недбалість людську, чи з іншої причини Чорнобильська земля вкотре зазнає удару, нанесеного пожежами по її екосистемі. Руйнуються родючі шари грунту, оселі диких тварин. Віримо і надіємось, що у держав і народів усього людства вистачить мудрості, волі та відповідальності, щоб іти далі зваженим і осмисленим шляхом, на якому не залишиться місця таким зловісним віхам, як Чорнобиль.
     Люди Землі, давайте любити і берегти планету, на якій ми живемо, бо це наш спільний дім!


"Чорнобиль трагічний урок для людства" (Вишоватий)

 Людство входить у майбутнє, оглядаючись у минуле. Такий одвічний закон історії. У тому, що було, не можна нічого змінити. Але так само нічого не можна забувати. Тож нехай слово «Чорнобиль» стане постійним і суворим нагадуванням людині про відповідальність перед прийдешніми поколіннями за все, що вона творить своїм розумом і своїми руками. Вслухаймося у слова святого писання, що дійшли до нас з глибини віків: «Мудрість розумного – знання шляху свого…».Напередодні дня пам'яті Чорнобильської трагедії клубно-бібліотечні працівники  с.Вишоватий оформили тематичну виставку "Чорнобиль трагічний урок для людства."
 У бібліотеці-філії с.
Р.Мокра оформлена тематична виставка до дня аварії на Чорнобильській АЕС
 Працівники культури с.Колодне, Угля та Велика Уголька привітали на дому - Бенца Петра Михайловича - учасника ліквідації на ЧАЕС, полковника міліції у відставці.


Чорнобиль... Гірка дата людства (ЦДБ)

Інформаційна довідка

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км. від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.
    Ось вже 34  роки ця невигойна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдає шкоди здоров'ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.
    А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спала синьоока поліська земля, молоде містечко Прип'ять, що за 3 км. від атомної станції. Це була ніч з п'ятниці на суботу і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят. В 1 год. 24 хвилини у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.
    “На розтрощеному вибухом даху плавився гудрон і скрапував на землю, як чорні сльози цього многогрішного століття.
    З руїни реактора виривається в небо стовп зловіщого вогню, пари, уламків перекриття, блискучих труб, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднімається в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами…
    Вогненний стовп завмирає на висоті півтора кілометра, на вершині його утворюється освітлена куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається й випростується, але сам він стоїть над нічною землею, як велетенська ялинкова іграшка блідо-вишневого, майже кривавого кольору” – так описує початок найстрашнішої в світі катастрофи український письменник Володимир Яворівський у повісті “Марія з полином у кінці століття”.
    У ті хвилини світ навіть не збагнув, що сталося. Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум'я у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.
    Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Так, вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству. Їх було 50 – молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов'язок.
    Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.
    27 квітня 19 осіб, які постраждали під час гасіння пожежі, були відправлені в Московську клінічну лікарню № 6. Незважаючи на зусилля лікарів, шістьох ліквідаторів врятувати не вдалося. Це лейтенанти В.Правик і В.Кібенок, старші сержанти В.Ігнатенко, В.Тищура, М.Титенок, сержант М.Ващук. Усі вони посмертно відзначені високими нагородами. В.Правику та В.Кібенку присвоєно звання Героїв. Цього звання удостоєний і майор Л.Телятніков (помер після тяжкої хвороби у грудні 2004 року на 54 році життя). Урядові   нагороди  також  отримали  467 працівників пожежної охорони. На сьогоднішній день жодного із тих п'ятидесяти пожежників немає в живих. Усі вони пішли у вічність, а їхні імена вкарбовані у пам'ять землян.
    На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об'єкта “Укриття”, який заховав залишки зруйнованого реактора. Це – робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.
    Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці – солдати лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.
    На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.
    На жаль, з ліквідацією аварії на атомній, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря на великій території. Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило Білорусь, Росію, окремі райони Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, майже всі країни Західної Європи. Кажуть, що Чорнобиль викинув багато Хіросім.
    Вже через дві доби після аварії рівень радіації в місті Прип'яті перевищував норму для населеного пункту більше, ніж у 115 тисяч разів, а в зоні реактора – у 110 тисяч разів. Найбільш небезпечна 30-кілометрова зона відчуження, площа якої становить 2044 квадратних кілометри. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
    Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали, тобто вивезли в інші регіони України.
    Це була страшна евакуація. До міста Прип'ять в неділю, 27 квітня прибуло більше 2 тисяч автобусів. Їх підганяли до будинків, і люди, хто в чому був, прихопивши лише документи і гроші, без речей, змінного одягу, сідали в автобуси і їх назавжди вивозили із рідних домівок. Селили спочатку де тільки можна – в санаторіях, таборах, лікарнях. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров'я. Почалося екстрене будівництво будинків для поселення людей.
    Задля збереження здоров'я в те літо всіх дітей із Києва та прилеглих районів було вивезено на південь України.
    Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт по спорудженню “саркофагу”, перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.
    Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Це може привести до значних викидів. Адже, за офіційними даними всередині реактора знаходяться 95% радіоактивних речовин від тієї кількості, що була на час аварії. Сьогодні йде мова про будівництво так званої “арки”, яка накриє сучасний об'єкт “Укриття”.
Пам'ятаймо!
     ● Від наслідків аварії на ЧАЕС померло 200 тисяч людей. Це не рахуючи тих,  хто помер від таких хвороб, як рак, цукровий діабет, серцеві хвороби, рівень захворюваності на які підвищився у 100 разів.
     У державі народилося 14 000 неповноцінних дітей, близько 70% від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань серед молодого покоління.
     ● Радіоактивного забруднення зазнали величезні території. Проведені обстеження показали, що лише в Україні забруднення плутонієм-239 (зі щільністю від 0,1 кюрі й вище на 1 км2.) становило 700 км2, стронцієм-90 (3 і більше кюрі на 1 км2) і цезієм-137 (5 і більше кюрі на 1 км2) понад 3420 км2.
    ● Значного забруднення зазнали водні артерії, особливо річки, що протікають біля ЧАЕС та Київського водосховища, а також водозбірні площі басейнів Дніпра та Прип'яті. Сліди радіоактивності були виявлені в усіх водосховищах Дніпровського каскаду, водою яких користуються понад 30 млн. жителів України.
   ● Всього в Україні забруднено територію площею понад 50 тисяч км2 у 74 районах 12 областей: Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька, Сумська, Тернопільська. На цій території розташовані 2294 населені пункти. В цілому потерпілих від Чорнобильської катастрофи налічується в Україні понад 3,5 млн. осіб, з них 1,3 млн. дітей.
    ● 160 тисячам людей із 129 населених пунктів довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця.
  ● Подоляни брали активну участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Перша група чисельністю 60 осіб на 10 пожежних автомобілях була відправлена у зону аварії 9 травня 1986 року. 8 відділень подільських пожежників увійшли до складу зведеного загону пожежної охорони Житомирської області. Два відділення (із Шепетівки та Кам'янця-Подільського) несли чергування в Чорнобильській ВПЧ.
  ● У період з 1986 по 1989 роки безпосередньо працювали у Чорнобильській зоні 132 працівники пожежної охорони Хмельницької області.
  ● У 2004 році у місті Хмельницькому відкрито пам'ятний знак пожежникам – героям Чорнобиля.
   Проходять роки. Чорнобильське лихо розчинилося у мальовничій природі України, у її духмяному повітрі, у білосніжному цвітінні садів, у джерельних криницях. Життя триває…


Виставка-інсталяція (Калини)

В бiблiотецi с.Калини до Всесвiтнього дня книги зроблена книжкова виставка-інсталяція   "КНИГА-ЦЕ НАШ СКАРБ."
 

Тересвянська бібліотека пропонує варіант цікавого дозвілля з дітками на карантині - разом з онуком ми сьогодні розмалювали зайченят, а для старших діток можна влаштувати майстер клас по вишиванню серветки
До Великодніх свят в дитячій бібліотеці проводилася дезінфекція приміщення та прибрано територію біля бібліотеки





Великодні виставки та композиції у бібліотеках Тячівської ЦБС

Великоднє свято пов’язане із воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христос вчить нас воскрешати себе мудрістю і терпимістю. 
Українці, відроджують та свято бережуть свої національні традиції, уявлення про весняне пробудження, про невмирущість вічно живого духу нашого народу.
 Особливо хочеться передати ці традиції юному поколінню.
Тож у ці святкові дні Воскресіння Христового пропонуємо  юним користувачам бібліотек району переглянути онлайн виставки, які оформлені в бібліотеках Тячівського району.

Великодня виставка "З святом Пасхи" (ЦДБ)


З СВЯТОМ ВЕЛИКОДНЯ.  
            Одним із найурочистіших для кожного християнина свята, яке приносить багато радості і душевної теплоти є Великдень. Це дійстно Великий день, який прославляє Воскресіння Ісуса Христа. Він знаменує собою любов до життя до життя, перемогу над смертю і надію на вічне існування. Це свято має свої традиції, які встановлювалися поступово протягом багатьох століть. Так як Великдень найяскравіша ознака всього живого і оновленого, то головними символами цього дня вважають Життя( паски і розфарбовані яйця) Вода і Благодатний Вогонь                     У Лазівській бібліотеці організована святкова - виставка "Свято свят і торжество торжеств".


Великодня композиція (Буштино)


Тематична полиця "Великдень-свято родинне" для читачів Тересвянської бібліотеки

До Великодніх Свят в бібліотеці смт. Дубове оформлену пасхальну виставку "Пасхальна Веселка"


"О писанко - ти символ України" під такою назвою клубно-бібліотечні працівники с.Терново оформили виставку до Великодніх свят.

Виставка "Писанка-мальованка" 
(Руське Поле)




Великодня виставка - Новобарово 

В бібліотеці - філії 79 с. Велика Уголька оформлена Великодня виставка за назвою "Пасхальне диво"



Виставка до Великодніх свят - Біловарці




 Калинiвська бiблiотека - виставка-писанок" Гарна писанка у мене"



Виставка писанок та писанка, яка виготовлена гачком - Топчино
 

Виставка писанок с. Красна


Великодня виставка рушників та писанок бібліотека--філія 36 с.Угля



Виставка писанок"Великдень на дворі-писанка на столі" (Колодно)



Бібліотека-філія с.Підплеша "Традиційна краса українського Великодня" 

Великодня виставка в бібліотеці с.Кричево

Незабаром на землю зійде чудове свято перемогу над силами темряви і зла, уособлює примирення і прощення. Воно нагадує нам про любов і милосердя, страждання і біль, одвічні людські цінності. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Клубно-бібліотечні працівники с.Вишоватий  теж популяризують народні традиції, серед них і ті, які пов’язані з найулюбленішим весняним святом усіх християн - Святом Пасхи.
До Великодніх свят оформлено виставку «Великодні барви»

До Великодніх свят в бібліотеці с. Калини - Заріка оформлено книжкову виставку "Йде Великдень до нас з писанками"
У бібліотеці с.Широкий Луг оформлено виставку писанок "Писанка мальованка"

Виставка "Великодня писанка" у бібліотеці-філії с.Руська Мокра, а також великодні композиції користувачів бібліотеки- третьокласників Полага С., Мацола І., Медве І., Гринуш Л., Русінко Л., Країло А.











Великодня виставка рушників та писанок бібліотека філія с. Тарасівка
 Великодня виставка в бібліотеці-філії с.Кричево


Виставка рушників та писанок в бібліотеці-філії 29 село Нересниця

До Великодніх свят оформлено виставку писанок! Бiблiотека-фiлiя 19 села Нижня Апша.


Підписатися на: Дописи (Atom)