До дня української писемності та мови

"Сонцем слово засіяло"

 Є мова — є й держава, 

немає мови — немає держави.

     День української писемності та мови. Це свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. 

      Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови. 

        Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб.

       Напередодні свята у дитячій бібліотеці відбулася літературно-музична композиція з учнями 7-А кл. ЗОШ І-ІІІ  ст.№1 ім.В.Гренджі-Донського (кл.керівник Екшміт К.М.). У виконанні учнів звучали вірші, пісні (соліст Цубера Анастасія). Глядачами були учні 7 кл. ЗОШ №3 з угорською мовою навчання (вчителі Половко Т.М. та Куцин А.І.) та бібліотекарі районної бібліотеки.