Далеко-далеко звідси розташована чарівна країна, де в селищі Смурфидолі, біля річки Смурфки живуть дивовижні маленькі істоти — смурфики. Крім маленького зросту і блакитної шкіри, смурфики відзначаються ще й власною мовою: вони розмовляють по-смурфськи. А ще вони дуже люблять рослину, яка називається «сарсапарель». Смурфики все роблять разом і в усьому слухаються Тата Смурфика.
"Смурфи і яйце" - збірка з трьох історій про смурфів. У першій з них, "Смурфи і яйце", смурфи знаходять яйце, яке виявляється чарівним: якщо його стукнути, воно виконує будь-яке бажання. Все почалося з того, що одного смурфика воно перетворило на сардельку! Та з'ясовується, що здійснення бажань - доволі небезпечна річ, і коли чарівного яйця все-таки вдається позбутися, всі зітхають з полегшенням. Ну, майже всі... "Несправжній смурфик" - історія про те, як лихий чаклун Гаргамель прийняв подобу смурфика, щоб вивідати смурфські секрети, передусім розташування смурф'ячого селища - Смурфидола, а також поквитатися зі смурфиками за давні образи. Але виявляється, що бути смурфиком нелегка справа, коли насправді ти - злий чаклун. "Сотий смурфик" - у цій історії на Тата Смурфа звалюється несподіваний клопіт. Наближається Свято Місяця, яке буває лише раз на 654 роки і під час якого рівно 100 смурфиків мають танцювати особливий місячний танець. Та от халепа - скільки би Тато Смурф не перелічував, а смурфиків разом із ним самим лише 99! Де ж узяти ще одного смурфика?
